Любов дається лише сміливим

LX

Саша просто чемпіонка по самоуникненню. Таке враження, що вона напам'ять знає мій розклад, аби тільки ніде зі мною не зустрітись. Якщо наші шляхи все ж перетинались, вона проходила повз впевненим кроком, не удостоївши навіть поглядом, обома руками вчепившись в ремені зеленого рюкзака. Всякий раз, коли її бачив, я думав про той день, коли вперше її поцілував.

Як і зараз.

Коли це нарешті скінчиться? Коли я знову зможу думати про що-небудь інше, крім Саши? До того ж зараз найгірший момент з усіх можливих, щоб відволікатися на щось. У четвер відбудеться тест Thinking Skills Assessment, і якщо я хочу отримати хоча б невеликий шанс, щоб вступити в найпрестижніший заклад здобування освіти, я повинен пройти його блискуче.

На жаль, я не міг згадати нічого з того, що ми обговорювали з Нікою останні півгодини. Ми роздрукували всі завдання для вправ, які змогли знайти, розстелили їх на підлозі в її кімнаті і пропрацювали одне за іншим, поки не загуло в голові. Щойно Ніка згорнула книгу, яку гортала в пошуку відповіді, і сперлася на лікті. Вона лежала на животі, підігнувши ноги і похитуючи ступнями в такт музиці, яка тихо грала фоном. Коли вона витягла руку, я мовчки подав їй пачку з чіпсами, з якої ми ось вже годину їли по черзі.

Після цього я ще раз ніжно провів пальцем по фотокарточці Саши. Фото зробив хтось, хто був на вечірці в Липи. На цій світлині я несу свою дівчинку на руках, а вона повністю мокра, згорнута в калачик, вперлася своїм обличчям в мою шию. Я знайшов це фото в інтернеті і одразу роздрукував, чесно кажучи, не знаю для чого. Вона зовсім зносилася, куточки загнулися. Я хотів знову засунути її в портмоне, але тут Ніка підповзла ближче.

- Що це у тебе? - неочікуванно запитала вона і висмикнула картку швидше, ніж я встиг зреагувати. Я спробував її відняти, але Ніка розгорнула бумажку і побачила фото. Погляд сестри спохмурнів, і коли вона підняла очі, я побачив у них жалість.

- Назар...

Я висмикнув фотографію з її рук і знову засунув у портмоне, яке одразу сховав у карман штанів. Після цього відкрив книгу, яку Ніка тільки що відклала в сторону, і почав читати.  Правда, літери не складалися ні в що осмислене, як би не старався зосередитися.

Якого біса так калатає серце? І чому таке відчуття, ніби мене застукали?

- Назар.