Любов дається лише сміливим

XXXI

Нарешті настав час спортивних тренувань. Зізнаюсь, це єдина річ, яка допомогла мені встати цього ранку. Мотивація сильна річ. Хоча, по-правді, не було у мене ніякої мотивації. Я просто хапалась за кожну соломинку, у надії, що нарешті займаюсь тим, до чого лежить душа.

Тому закинувши конспекти в шафку, я відкриваю протеїновий батончик, яким дуже жалюгідно намагаюся обхитрити шлунок, що за весь день нічого не перетравив, і біжу в пул-секцію. Нишком прокрадаюсь повз сусідні роздягалки і майже підстрибую, коли бачу, що окрім мене в роздягалках нікого не має.

Ну а що? Я і так кожного разу ідучи по коридору відчуваю себе рок-зіркою. Аня говорить, що за тиждень-два всі забудуть про той випадок... І я хотіла б їй вірити, справді хотіла б, але ж самі розумієте...

Майже закінчую переодягатись, і ось раптом чую вібрування телефону. Находжу його в реча і читаю щойно отримане повідомлення:

"Ей, пошевелюйся там. Тут щось цікаве відбувається!!" - Аня.

Щось цікаве? Хм...

Швидко хапаю окуляри, виходжу з роздягалки і прямую до команди.

Одразу помічаю, що в залі народу в два, а то може й в три рази більше звичайного. І що дивно, серед них учасники чоловічих збірних. Щось справді не так.

- Саша, іди бігом сюди! - чую голос Олі, і оглянувшись, помічаю їх сидячих на трибунах.

- Чому тут чоловічі команди по плаванню? - підійшовши до них, з ходу починаю я.

- Не знаю, але щось мені це все не подобається, - каже Маша і я киваю.

Кидаю погляд на інших членів жіночої збірної, які уже на всю спілкуються з хлопцями.

- У мене є деякі думки, що тут може відбуватися.

- Га? Які думки? - питає Аня. - Варіант, що у них проблеми з залом відміняється, - вона посміхається і злегка червоніє, - перевірено.

- Ні, я не про це.

Дівчата з питанням у погляді озираються на мене.

- Після мого повернення з Австрії... У той вечір я прийшла до Олени Вікторівни. Вона розповіла про майбутні можливі зміни у структурі проведення змагань серез 10-тих. Але все було під питанням, і вона не була певна, що це затвердять.