LIX

165 16 7
                                    

По закінченню тренування ми біжимо в роздягалку, щоб відмитись від нестерпного запаху хлорки, переодягтись і поїхати в кафе. Через деякий час ми з дівчатами вже йдемо по парковці, коли несподівано для себе я помічаю хлопця, якого через погане освітлення парковки не можу розгледіти. Але коли ми підходимо ближче, впізнаю у незнайомцеві свого партнера, що зіперся на бампер Аніної машини, не відпускаючи з рук телефон. Помітивши нас, він ховає смартфон у задню кишеню джинсів  і рушає в наш бік.

- Макс уже на місці, чекає, - каже Артем, підходячи ближче. У відповідь я киваю, а він робить не сміливий крок в ліво. – Саш, я тут подумав, може ми разом поїдемо в кафе?

- Це вже для чого? – відповідає замість мене Оля.

Артем переводить погляд з мене на подругу, знімає сонцезахисні окуляри, які здається ніколи не припиняє носити, і посміхається дещо кривою посмішкою.

- Щоб ми наодинці поговорили. Якщо ти, звісно, не проти? – він знову дивиться на мене.

Я повертаю голову до дівчат. Аня знизує плечима, інші чекають відповіді. Я декілька секунд вагаюсь, але коли відкриваю рот, щоб відповісти, випадково встигаю помітити мотоцикл Назара, який він не рідко залишає в ліцеї, коли його забирає Ярослав. Спогад про те, як він принизив мене на футбольному полі розпалює в мені ще тепленьке відчуття злості.

- Не проти.

Отож, обнімаю на прощання Машу з Ольою, киваю Ані і рушаю за Артемом.

У той момент, коли машина рушає з місця, мої думки вже далеко, там, де вкотре були розтоптані мої почуття.

- Що з тобою?

- Що? - Артем виїжджає з території ліцею, прямуючи на головну дорогу, коли я відвертаюсь від вікна і дивлюсь на хлопця. - Нічого.

- Не вдалий день?

- Типу того. - Мовчання... і додаю: - Хвилюєшся?

- За завтрашній день? Не знаю, але мабуть не дуже. А ти?

- Угум, - тихо мугикнула я, не зводячи погляд з дороги.

- Ей, все буде добре, - він кладе свою руку поверх моєї. Я кидаю на неї погляд і чи то ніяково, чи то байдуже забираю її від нього.

- Якщо переможемо, поїдемо з іншими переможцями на гірськолижний курорт.

Здається, його ця новина не здивувала. Він зосереджено дивиться на дорогу і лиш зрідка кидає мені свою посмішку.

Любов дається лише сміливимWhere stories live. Discover now