По закінченню тренування ми біжимо в роздягалку, щоб відмитись від нестерпного запаху хлорки, переодягтись і поїхати в кафе. Через деякий час ми з дівчатами вже йдемо по парковці, коли несподівано для себе я помічаю хлопця, якого через погане освітлення парковки не можу розгледіти. Але коли ми підходимо ближче, впізнаю у незнайомцеві свого партнера, що зіперся на бампер Аніної машини, не відпускаючи з рук телефон. Помітивши нас, він ховає смартфон у задню кишеню джинсів і рушає в наш бік.
- Макс уже на місці, чекає, - каже Артем, підходячи ближче. У відповідь я киваю, а він робить не сміливий крок в ліво. – Саш, я тут подумав, може ми разом поїдемо в кафе?
- Це вже для чого? – відповідає замість мене Оля.
Артем переводить погляд з мене на подругу, знімає сонцезахисні окуляри, які здається ніколи не припиняє носити, і посміхається дещо кривою посмішкою.
- Щоб ми наодинці поговорили. Якщо ти, звісно, не проти? – він знову дивиться на мене.
Я повертаю голову до дівчат. Аня знизує плечима, інші чекають відповіді. Я декілька секунд вагаюсь, але коли відкриваю рот, щоб відповісти, випадково встигаю помітити мотоцикл Назара, який він не рідко залишає в ліцеї, коли його забирає Ярослав. Спогад про те, як він принизив мене на футбольному полі розпалює в мені ще тепленьке відчуття злості.
- Не проти.
Отож, обнімаю на прощання Машу з Ольою, киваю Ані і рушаю за Артемом.
У той момент, коли машина рушає з місця, мої думки вже далеко, там, де вкотре були розтоптані мої почуття.
- Що з тобою?
- Що? - Артем виїжджає з території ліцею, прямуючи на головну дорогу, коли я відвертаюсь від вікна і дивлюсь на хлопця. - Нічого.
- Не вдалий день?
- Типу того. - Мовчання... і додаю: - Хвилюєшся?
- За завтрашній день? Не знаю, але мабуть не дуже. А ти?
- Угум, - тихо мугикнула я, не зводячи погляд з дороги.
- Ей, все буде добре, - він кладе свою руку поверх моєї. Я кидаю на неї погляд і чи то ніяково, чи то байдуже забираю її від нього.
- Якщо переможемо, поїдемо з іншими переможцями на гірськолижний курорт.
Здається, його ця новина не здивувала. Він зосереджено дивиться на дорогу і лиш зрідка кидає мені свою посмішку.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Любов дається лише сміливим
Teen FictionАле в любові не буває винних. Не буває причин, щоб закохатися або розлюбити. Якщо ти любиш когось, завдаючи йому біль, ти завдаєш болю собі. Якщо ти дійсно любиш когось, тобі обов'язково доведеться пожертвувати і власним життям. По іншому ніяк. "Ней...