Любов дається лише сміливим

XXVI

У понеділок тільки і було розмов, що про минулу вечірку. Онлайн-форум школи за вихідні просто вибухнув від коментарів: всі ділилися фото і відео, a коли ми йшли по коридору, учні плескали нам і дякували за вдалий вечір. Акція не тільки вилилася в гучний заголовок у шкільній щоденній газеті, а й обговорювалася в інших школах Детрою.

Батьки, звичайно, не повірили жодному моєму слову, коли я їх запевняв, що не маю до цієї події ніякого зв'язку.

Загалом, вечірка користувалася великим успіхом.

Принаймні до того моменту, поки гучномовці у коридорах не повідомили всю школу: «Назарій Шевчук повинен негайно з'явитися в кабінет ректора Заставного».

Цього я і чекав. Заставний ще під час загальних зборів, які зазвичай проходять у Вест-холі щопонеділка, висловив своє розчарування з приводу інциденту і багатозначно нагадав учням про кодекс ліцею. Кожного разу одне й те жe: ми влаштовуємо якусь фігню, ректор говорить на зборах перед усіма, в якому він шоці, викликає нас до себе в кабінет, щоб зробити останнє попередження, і через п'ять хвилин знову відпускає.

- Подивимося, чи прочитає Заставний і в цей раз ту ж саму лекцію Заболотного, - сказав Юра і обійняв мене за плечі, притиснувши до себе. - Не давай себе в образу.

- Ніколи, - відповів я, попрощався з ним і з іншими і поплентався до кабінету ректора. Коли я зайшов до приймальні, секретарка мовчки вказала мені на двері.

Я без зволікань постукав.

- Заходьте.

Я увійшов і зачинив за собою двері, а потім завмер. Біля ректорського столу стояв тренер Вовк, а перед ним сиділа... Саша. Вона глянула на мене через плече і відвернулась.

- Ви хотіли зі мною поговорити? - запитав я. Їх присутність трохи здивувала.

Заставний вказав на місце праворуч від Саши:

- Сідайте. - Його тон був не таким, як завжди. Зазвичай при розмові зі мною ректор здавався нервовим і роздратованим, як ніби все це занадто йому докучає і він хоче скоріше повернутися до більш важливих справ. Цього разу його голос звучав страшно спокійно. Навіть зморшки на обличчі здавалися глибші, ніж зазвичай. Здається, я потрапив під його гарячу руку.

Я опустився на стілець перед письмовим столом.

- Це правда, що ви запросили на наше свято в минулі вихідні... - Він відкашлявся. Очевидно, шукав пристойне для присутніх слово. - Естрадних артистів, які вчинили неподобство?