Любов дається лише сміливим

XL

Наступного дня стало ще гірше. Я розлючена і налаштована рішуче, спускалась східцями в кабінет Олени Вікторівни: як наслідок нової сварки з Артемом.

Він мене дістав. Прогулювання тренувань, суцільний ігнор і постійний насмішкуватий тон, яким він намагався не зрозуміло що кому довести - це одне, але хамити мені і навіть тренерам - це вже новий рівень, за який я не дозволю йому переступити. До того ж, вчорашня ніч остаточно все прояснила. Остаточно заставила мене розплющити мої сірі, затуманенні його харизмою, іронічними жартами та не прихованою привабливістю, очі.

Вчора, повернувшись додому та загорнувшись у прохолодне покривало, я заснула з однією думкою і словами на вустах: взавтра все скінчиться.

От і зараз, я стукала у двері тренера, будучи на сто відсотків впевненою, що саме їй скажу.

- Заходь, - чую високий тон Олени Вікторівни, що заставляє зрозуміти: вона налаштована серйозно.

Вікриваю двері, і моєму погляду розгортається така картина: обидва мої тренери сидять навпроти один одного за столом, Юрій Максимович позаду, Олена Вікторівна, склавши руки в замок, попереду.

- Ви хотіли поговорити зі мною? - починаю я рішуче.

- Так, Саше, ми хочемо поговорити з тобою. А конкретніше почути спочатку твою думку про те, що відбувається, - говорить тренерша і жестом вказує мені на диван.

- На те, що відбувається... Це ви про що? Про наші проблеми в команді?

- Олександро, давай не будемо ходити навкруги, а відразу перейдемо до справи, - перебиває мене спокійний тон Юрія Максимовича. Піднявши на нього очі, я помічаю, які вони стурбовані та навіть... обурені? Що не скажеш по його спокійній мові.

Олена Вікторівна виходить з-за столу й обережно кладе руку мені на плече, у знак підтримки.

- Розкажи нам, що ти сама думаєш про вашу команду з Артемом Марчуком. Чому ви ніяк не поладите?

Так ось чому справа, я мала рацію. Вони покликали мене, щоб поговорити про нашу команду. Або точніше пародію на неї, бо ж все, що ми робили спільно, виглядало скоріше невдалою комедією, бо на очах у всіх, хто справді намагався працювати злагоджено, ми лише гарчали один на одного.

- Я думаю, що ми ніколи не зможемо домовитись і прийти до компромісу. На мій погляд, ми обоє занадто незалежні учасника, тому весь час кожен перетягує на себе одіяло. Але ж так не повинно бути в команді.