Любов дається лише сміливим

LXII

Я занурююсь у воду, а вона у відповідь, як простирадло, накриває мене з головою. Я падаю на дно, відпускаючи напругу і довірившись інтуїції залишаюсь там, допоки тіло не починає панікувати.

От уже дві години я плаваю. І на моє полегшення, фізична втома відволікає від ментальної. Хоть і не знищує її повністю. Та, знаєте, я ніколи не була особливо вибаглива.

Я продовжую лежати на спині, закриті очі та спокійне, злегка напружене тіло створюють відчуття трансу. А ще ця тиша, наче найкраще заспокійливе в світі і водночас найкращий друг самотності, що породжує божевілля, втягує мене в сон. Але я досі на воді, досі на плаву.

Тишу порушують чиїсь кроки, які щомиті гучнішають. І транс зникає.

Я розплющую очі і бачу перед собою зігнуту Машу, яка злегка здивовано дивиться на мене. Підпливаю до бортиків і вилажу з води, накидуючи на плечі рушник.

- Привіт.

- Привіт, - відповідає вона. Її допитливий погляд мені не зрозумілий.

- Що?

- Чому ти так багато плаваєш? Так можна і знепритомніти.

Я знизую плечима, продовжуючи сушити рушником волосся.

- Це моє покарання.

- Покарання? Ти зробила щось погане?

- Покарання хороброї дівчинки за її боягузтво.

Випрамляюсь і від цього мокре волосся падає мені на обличчя. Маша піднімає руку і заправляє темне пасмо за вухо.

- Всі ми іноді слабаки.

- Ти - ні. Ти ж пробачила Андрію.

Від цих слів Маша розгублюється, її очі бігають по моєму обличчі, але вона відповідає:

- Я смілива, коли не залишається вибору.

Я киваю, а потім розвертаюсь від неї і прямую в роздягалку. Вона слідує за мною. І раптом хапає мене за руку. Від цього не нав'язливого дотику в пам'ять вриваються флешбеки, і я вириваю свою руку з її хватки різким махом.

Я в паніці дивлюся на неї, а вона не знає, що сказати, тому лише питає:

- Що сталось? - говорить вона таким ніжним, дружнім голосом. Але, чорт! Якби ж я знала відповідь на це запитання.

- Я не знаю. Маша, я не знаю, що відбувається, - плечі зрадницьки здригаються. - Я... я не знаю, що мені робити. Я, здається, кохаю його і... це так страшно.