Любов дається лише сміливим

LVIII

Як розмовляти з людиною, з якою ви цілувалися як божевільні?

Єдиними хлопцями, з якими я цілувалася до Назара, були Марк і Артем, і їх я потім просто ігнорувала, і робила вигляд, що нічого не було. З Назаром цьому не бувати. Майже всю неділю я провела в ліжку, витріщаючись на його толстовку, яка так і лежала, згорнута, на письмовому столі. Мені б хотілося написати йому повідомлення або зателефонувати, але в голову не приходило нічого, крім "А не могли б ми це повторити?" і "Що це означає для нас тeпер?". Сказати йому я не зможу ні те, ні інше. До того ж, вчора він так раптово зник разом зі своїми батьками, що я навіть не попрощалася з ним.

Зрештою, цими думками я так набридла сама собі, що вирішила відволіктися і зайнялася звітом про захід. Якщо не брати до уваги короткочасного відключення світла на самому початку, все пройшло за планом, і сьогодні вранці я вже отримала електронного листа від ректора Заставного, в якому він хвалив нашу команду за хорошу роботу. Я переслала його лист іншим членам групи, додавши пару теплих слів від себе. Потім взяла одну з книг, подарованих бабусею і дідусем на день народження, і взялася за першу главу. Відзначати важливі місця і наклеювати поруч з ними різнокольорові стікери - це завжди допомагало мені наводити порядок в думках. Роблячи позначки, я наповнювала голову інформацією і фактами, намагаючись при цьому відігнати спогади про міцну руку Назара на потилиці, і про його губи, що припали до моїх.

Цікаво, скільки дівчат він перецілував, щоб набратися такого досвіду.

І ще цікаво, як далеко б ми зайшли, якби нас не перервали.

А також цікаво, чи випаде мені ще раз нагода його поцілувати.

Ок'ей, може, ця книга не так вже й добре справляється з моїми думками, як я розраховувала, але я не дозволю Назару все зіпсувати. І вже абсолютно точно не допущу, щоб він звів мене з розуму. Розум я точно збережу. Він нікуди не дінеться лише тому, що Назар розбудив у моєму животі декілька сплячих метеликів.

До вечора цього дня я прочитала половину книги, хоча це був перебір. Я так втомилася, що звалилася в ліжко замертво. На жаль, всю ніч мені знову і знову снився Назар, його темні очі і томний шепіт, яким він вимовляв моє ім'я.

Наступного ранку я почувалася як у перший шкільний день. Я нервувала і хвилювалася, а шлунок мій скрутило, коли Аніний Танк під'їхав до ліцею і ми вийшли з машини. Я не знала, що буде, коли знову побачу Назара. Чи підійде він до мене? Або я повинна підійти до нього? Чи не занадто це буде настирливо? Або ми обидва зробимо вигляд, що нічого не було? Або між нами після суботи тепер однозначно щось більше? Думки плуталися в голові, обганяючи одна одну, і я сердилась, що вчора просто не подзвонила йому. Тоді б я принаймні точно знала, в яких ми відносинах і як себе вести. Противніша всього для мене була невпевненість.