Під забороною: Повернення

Розділ 16

***
На вулиці панувала синя спокійна ніч. Не ідеально кругленький срібний місяць яскраво освітлював землю, ділючись сяйвом зі мною через вікно кімнати. Я запалив підсвічник, що постійно без діла стояв на тумбі біля ліжка і взявся читати грубеньку книгу про родину Жакновських, яку взяв нещодавно у бібліотеці.
Сторінки були естетично оформлені червоною та золотою фарбами. Час від часу вони перепліталися у дивні візерунки. З них починалися нові розділи, обрамлючи першу букву, яка була у п'ять разів більшою за інші.
Від книги віяло старістю: вона пахла сирістю. Сторінки були леть вологими, але добре збереглися. Вони були дерев'янимтого відтінку. Важливість цієї книги не можливо було не помітити.
Все починалося дивно: Були король із королевою, фамілія їх Жакновські, як і предків їх, як і нащадків їх.
Цікаво як для себе цей різький початок пояснювали люди, які не знали про існування давнього експеременту наших пращюрів, які стерли собі пам'ять, перед тим розподілившись за інтересами аби врятувати світ, що гинув у сторічній війні, про який на розповів Ревен.
Король  правив справедливо та сіяв мир у місті, а королева подарувала йому нащядка  Джеймса l. У віці вісімнадцяти років, принц Джеймс посів трон, а батьки його спокійно доживали віку...

У книзі описувалися багато міжусобиць та війн у яких брав участь король, але прізвища решти мені не казали не про що, тому я швидко переглядав очима, нецікаву інформацію. Я прогортував сторінку за сторінкою поки не наткнувся на цікавий відривок:

У короля Джеймса l було троє синів. Старший Франс - посів трон наступним у вісімнадцять років. Середній Джордж - загинув у одній із битв Північної війни. Молодший Вайт, позашлюбний байстрюк короля Джеймса покинув палац у віці двадцяти п'яти років, через притиски з боку королівського двору та старших братів. Принц мав природжений дар до обробки металу, чим із прославився на все місто. Із своєю дружиною Веронікою, дочкою звичайного міщянина, у віці сімдесяти трьох років, Вайт закінчив будівництво власного палацу і оголосив себе повноправним лордом міста. Діти його, за прізвище взяли ім'я його. І так створений був дім Вайтів.

Браєр вже казала мені, що дім Емелі пішов від її родини, саме тому Жакновські так близько спілкуються із родиною Вайтів, а їх палац знаходиться відносно недалеко від королівської резиденції, але розуміти, що дівчата далекі сестри, було, як мінімум, дивно.
Наступні кілька годин я витратив на вивчення багатого родинного дерева королівської родини Браєр. Чим блище до кінця, тим новнішими та яскравішими були чорнила. Історію сюди вписували століттями. Всі ці люди були зовсім чужими мені. Попри те, було цікаво дізнатися про предків коханої.
Я почв по мало засинати, але змушував себе читати далі. Аж поки не дійшов до дуже знайомого мені ім'я: Есміральда Жакновських. Тут мої очі широко розплющились і сон зняло наче рукою зняло.