Під забороною: Повернення

Розділ 56

***

Ми лежали із Пашою у однній палатці і одному спальнику. Попри те, що я неймовірно скучила за теплом, зараз я б краще обрала спати у крижаній сирій гарчірці. Або взагалі не спати.
Хлопець показово обернувся до мене іншим боком. Він намагався не доторкатися до мене жодною частинкою свого тіла, що угеможливлювалося через тісний спальник, який був розрахований на те, що двоє людей обмінюватимуться свої теплом. Теплом, а не крижаним холодом як це робив він.
- Тобі не спекотно? - запитала я, знаючи, що так. Всередині було вже досить тепло, тому у теплій сорочці і спідниці я просто стікала десятим потом.
- Ні, - пробурчав він у цупкій сорочці і штанах.
- Зрозуміло, - нервово промовила я, знаючи, що він бреше.
Я обернулася на бік і намагалася заснути так, але у мене не виходило. Зрозумівши, що завтра я вийду на холод у мокрих речах, я почала розщибати блискавку спальнику із свого боку і вилазити з нього.
- Що ти робиш? - запитав блондин, не обертаючись.
- Знімаю одяг. Не знаю як тобі, а мені спекотно, - фиркнула у відповідь я.
Висота палатки дозволяла максимум стати на коліна. Я так і зробила і скинула спочатку блузу, а тоді і спідницю, залишивши їх у кутку. На мені були лише майка і трусики. Нарешті не було спекотно. Тоді я залізла назат у спальник і закрила його на замок.
- Пробач, що зачепила тебе. Сподіваюся вашу високість не знудило, - сказала я, нечайно зачепивши його ногою.
Паша мовчав. Я обернулася на бік і намагалася заснути. Але моїм тілом пульсувала лють та образа. Це не дозволяло мені поринути в сон.
- Я знаю, що ти не спиш, - не витримавши, промовила я за кілька хвилин. - Знаєш, якщо я за кілька днів помру, я хотіла хоча б знати через, що ти образився на мене.
Я лягла на спину і зімкнула руки в замок на грудях. Із сусідньої палатки почулося хіхікання Емелі. Я пригадала як колись ми із Пашою теж добре проводили час. Ми завжди розуміли та підтримували одне одного. Нам було так легко разом. Доки Паша не змінився. Мені стало боляче.
- Ти не помреш за кілька днів, - промовив хлопець, через секунду.
- Не в цьому полягало запитання.
- Я не хочу про це зараз говорити, - сказав він. Це мене остаточно обурило і я вирішила таки довести цю розмову до кінця.
- Ну поясни мені, я вже не знаю про що думати! Чому я стала тобі такою огидною? Може якась не та сукня? Чи через те що я збила той клятий літак?
Я відчула як Паша повернувся і ліг теж на спину. Хлопець ідентично до мене зімкнув руки на грудях.
- Я не знав, що ти його збила, - чесно відповів він.
- Тоді що? - я відчула як втрачаю контроль. - Може ти кохав мене за мою ліву руку, а тепер вона стала зморщеною, не красивою і ти вирішив мене кинути.
Я почула його смішок: - Ні! У тебе чудова рука!
- Тоді за що ти мене так ненавидиш? - я відчула як до моїх очей підступили сльози, але я ретельно стримувала їх. Мені було дуже образливо. - Невже, після всього, що було між нами я навіть не заслуговую пояснень?
Паша глибоко видихнув.
- Я не знав, що ти це так сприймаєш.
Мої очі поповзли на лоба: - А як я маю це сприйняти?
- Просто, Браєр, ми різні. Ми хочемо різного. Нам добре разом, але, якщо думати про майбутнє...
Нарешті я витягла із Паші пояснення. Але легше від нього не стало. Його слова різали мене прямо по серцю. Я заплющила очі та міцно стиснула їх відчуваючи скажену біль у грудях.
- Ти маєш стати королевою. Я знаю, що ти хочеш цього, а я....
- Ти не можеш цього знати! - прохрипіла я через біль і злість, через те, що він зробив висновки, навіть не обоворивши це зі мною.
- Чому?
- Бо я не хочу бути королевою! Так я змогла згуртувати народ тоді. Так, я отримала пошану від мами і мені це дуже приємно, бо вона ніколи не хвалила мене, але я не хочу бути клятою королевою!
Я помовчала секунду, вагаючись. А тоді випалила.
- Усе чого я хотіла це бути з тобою! Я кохала тебе! Я ти просто наплював на мене! Ти вирвав у мене з грудей серце, а тоді розтоптав його! Двічі! Мені хочеться померти, кожного разу, коли ти відводиш від мене свій погляд. - Сльози почали стікати моїми щоками. Я вже не була в змозі їх стримувати. - Чим я це заслужила? Я просто прошу тебе пояснити чому я стала тобі огидною. А ти і цього не можеш мені сказати!
Паша мовчав. Я міцно закусила губу, прокусивши її до крові. Весь той біль, який я приховувала ці дні, зараз вийшов на зовні. Мені було соромно за те, що я розревілася при ньому.
Я затулила обличчя долонями і очікувала чергової болючої фрази, яка б остаточно мене добила.
- Ти не огидна мені Рай, - із білю у голосі промовив хлопець. - Я досі тебе кохаю.
У палатці, нашому маленькому світі, повисла напружена мовчанка. Чути було тільки мої схлипування, які я не могла припинити.
- Я побачив як ти дорослішаєш, як змінюєшся. Я тільки хотів, щоб ти робила те, що ти хочеш, не зважаючи на мене...
- Ти - це все чого я хочу! - тихесенько промовила я, захлинаючись у сльозах.
Я відчула як Паша поворухнувся і вже була впевнена, що він вирішив далі спробувати заснути, але ні. Несподівано, я відчула його м'які губи на своїх. Таке приємне, ще зовсім не забуте, відчуття. Біль із грудей кудись зникла, змінившись на тепло по всьому тілу. Я відповіла на поцілунок і поклала долоню на його щоку. Пальці іншої руки я запустила у його м'яке волосся.
Наш поцілунок був пристрасним і солоним від моїх сліз. Його язик ніжно злизував кров із моєї губи. М'які губи хлопця пестили мої. Я відчула його долоню на своєму стегні. Коханий міцно стиснув його.
За хвилину Паша відірвався від моїх вуст:
- Ти права, тут спекотно, - промовив він і відкрив спальник із свого боку. Я не бачила, що він робить. Але всього за кілька секунд я відчула його долоні на своїй талії. Хлопець підтягнув мене вгору аби я сіла біля нього. Я відчула як він ніжно зачепив пальцями низ моєї майки і потягнув її догори.
- Без цього краще, - сказав він. Я нічого не бачила, але відчула посмішку на його обличчі. Хлопець ще раз пристрасно поцілував мене, легенько закусивши мою губу. А тоді знову відхилився, наче щось пригадавши. - І запам'ятай, ти найкрасивіша дівчина у світі! Ніколи не вважай себе огидною. У жодному контексті! І ніхто не коштує твоїх сліз. Тим більше я! Я кохаю тебе більше всього на світі, Рай. Ти просто не уявляєш наскільки! Пробач, що змусив тебе у цьому сумніватися.
Я відчула як мої щоки палають. Я сама наблизилась до Паші і поцілувала його із посмішкою на обличчі. Мої руки обвили його шию, а він розсунув руками мої ніжки і вложив на спину. Я відчувала між ногами його стан.
Хлопець цілував мене так, наче йому не вистачало цього усе життя. Його рука знову взяла моє стегно. Він проводив долонею зверху до низу, викликаючи у мене мурашки по всьому тілу. Я провела пальчиком вздовж його голої спини, зупиняючись на кожному хребці.
Його мокрі губи перейшли на мою шию. Потім я відчула поцілунки на ключицях. Тоді на животі. Паша спускався все нище. З моїх уст вирвалися тихенькі стони.
Ми пристрасно кохалися. Це все, що було зараз для мене важливим. Тільки він і я. Хлопець нахилився блище до мене і я чула на шиї його гаряче швидке дихання. Я міцно стиснула шкіру на його спині від задоволення. Хоча ще кілька хвилин тому, я була впевнена ,що втратила його назавжди.