Під забороною: Повернення

Розділ 26

***

- А чому ви нічого не розповідали Браєр? Це ж дуже важливо! - допитувалася Емелі, яка на тоненьких підборах леть встигала за королевою.
Жінки розтинали тишу нічного замку. Єдиним джерелом світла був смолоскип у руках служниці, що була кінцевою у цьому тріо.
Есміральда швидко проходила довгі холодні коридори, направляючись точно до своєї цілі - кімнати дочки.
- А ти чому не попередила? Налякала усю охорону, - переводила стрілки королева.
Блондинка, хоч як їй кортіло, вирішила не грати у першість і покірно відповіла на питання Есміральди, залишаючи висіти у повітрі своє: - Ну, тому що я подумала, що це не так вже й важливо.
- От ти і відповіла на своє запитання, - сказала королева.
- Але ж це важливо! Від цього залежить доля міста!
Жінка швидко зупинилася і заглянула дівчині увіччі: - Якби не ви, цієї проблеми б не було!
Гаркнувши, вона швидко розвернулася і продовжила рух у потрібному напрямку.
За кілька секунд Есміральда грубо прочинила двері кімнати.
- Браєр прокидайся! - гукнула королева у темряву, а за кілька секунд, коли до кімнати забігла служниця і освітила тьмяним жовтим світлом ліжко, жінка помітила, що постіль обережно застелена і в ній ніхто навіть не думав спати.
- Де вона? - прокричала Есміральда.
Емелі округлила і без того великі сині очі. Дівчина зробила глибокий подих і затримала дихання. Її погляд наповнився жахом від розуміння, але вже було пізно:
- Почекайте, давайте я..., - дівчина безуспішно намагалася зупинити королеву, яка почала у два рази швидше йти у напрямку дверей небажаного гостя.
Есмірада не слухала і зовсім скоро жінка дісталася до потрібних дверей.
- Та її там точно немає, ви чого? - з усіх сил намагалася врятувати ситуацію Емелі, кричучи свої фрази, аби її почули друзі за дверима. - Вона напевне пішла у бібліотеку...
Королева швидким ривком відчинила важкі двері і влетіла всередину.
Міл навіть не хотіла розплющювати очі, побоюючись побачити те, що ще із кімнати подруги малювала її фантазія.
Королева мовчала, не в змозі вимовити й кількох слів. У тьмяному світлі смолоскипа, леть помітно, на ліжку виднілися два оголених тіла, які швидко обгорнулися у шовкове простирадло і налякано дивилися на несподіваних гостей.

***

Нічну тьмяну залу яскрава освітлювали десятки свічок і смолоскипу. За широким столом сиділа люта королева та Емелі. Жінка злісно зиркала на свої пальці, якими швидко теребила по поверхні столу. Білявка лише час від часу поглядала на королеву і швидко ховала розгублений і наляканий погляд великих синіх очей. Вона навіть не намагалася якось почати розмову. Дівчина схвильовано чекала винуватицю настрою Есміральди.
За кілька хвилин двері прочинилися. Жінки миттєво підвели голови на гостей. У погляді кожної читало я щос своє: у Емелі жалібне «пробач», а у королеви несамовита лють.
Паша одягнув на себе білу сорочку, защипнувши на усі ґудзики та темні штани. Браєр старалася значно менше. На дівчині був один лише шовковий темно-бордовий халат, що закривав її ноги по початок колін - непристойна довжина для палацу.
Це ще більше розсердило королеву, і коли мила пара чемно присіла за стіл, та навіть не знала з чого почати:
- Що ти собі дозволяєш?! - обличчя королеви було буряковим, а очі мало не вискакували із очних впадин.
- Мамо...
- Ваша Високосте, у мене термінова інформація..., - намагалася запобігти сварці Міл, але їй це не вдалося.
- Як ти себе поводиш?! Як ти виглядаєш?! - кричала королева.
Принцеса натомість лише впевнено дивилася увічі матері, повністю впевнена у правельності своїх вчинків.
- Я думала тобі вистачить розуму не вестися на це! Ти хоч розумієш, що це означає, які можуть бути наслідки! Ти хочеш дитину від ось цього? - з відразою у голосі промовила жінка, вказавши пальцем на блондина. - Та вийшла б заміж за Марика спала б з ким хотіла! Хто тебе тепер захоче Кароліна?
- Мам, я не хочу виходити за нього заміж, а тим більше не хочу бути товаром! Я людина і у мене теж є почуття! - з надією на розумінння сказала принцеса.
- Ти не людина! Ти - принцеса! І ти припустилася великої помилки, через яку потім сильно пошкодуєш! Це я тобі гарантую, - із відразою, промовила Есміральда. - Любов пройде, а заміж за нормального лорда ти вже ніколи не вийдеш...А ким будуть твої діти? Хто їх визнає?!
У залі запанувала мовчанка. Секунд із сорок, усі за столом переварювали почуте, навіть не дивлячись одне на одного. Першою оговталася Емелі і швидко заговорила:
- Браєр, у мене насправді дуже важливе повідомлення, - почала дівчина. - Її Високість не про все тобі розповідає...
- Що таке Міл? - із тривогою у голосі, запитала Браєр.
- Ну вчора зі мною зв'язалися Дімітрій і Каміла, - дівчина почала порпатися у маленькій сумочці, - вони передали ось це..., - білявка простягнула руку із листом.
Прицеса насторожено підхопила лист, розгорнула і стала швидко читати разом із Пашою. Обличчя підлітків швидко змінювалися.
- Ревен планує напад?! - відірвалася від паперу дівчина.
Емелі лише помахала головою, всім виглядам виказуючи: « я знаю стільки ж як і ти».
- І ти про це знала? - звернулася брюнетка до королеви.
- Так. Він багато чим нас лякав. Але я не вірю в його байки. Він розумний правитель і не руйнуватиме лад цього світу.
- Чому ти не сказала?
- А мала? - із насмішкою промовила жінка.
- Ми були там. Ти не уявляєш наскільки небезпечними є...
- Я теж там була, - спокійно промовила Есміральда. - Все не так просто як ти думаєш. Наші міста перев'язані щільніше ніж здається на перший погляд.