***
Я стояла за величезним вікном бальної зали, висотою у кілька поверхів, схрестивши руки на грудях. Я бачила тисячі людей, що без упину реєструватися у наші полки і брали до рук зброю із королівських запасів. Усі, що були із своєю, уже стояли на королівському подвір'ї або біля його кам'яних високих мурів. Битва, яка відбудеться менше ніж за годину, більше не викликала у мене страху. Я була готова боротися за цих людей, котрій повірили мені, до останнього.
Я перевела погляд трохи убік. Тут, на велюровому пуфику, стояв мій лук та хутрова накидка.
- Нам вже час, - промовив Декстер, за моєю спиною. Друзі востаннє обговорили усі тонкощі та ще детальніше пояснили усе Марику. А я залишалася осторонь, поринувши у свої думки.
Я повільно обернулася, біля мене вже стояла Емелі. Дівчина чим дуж підлетіла до мене, мало не збивши мене з ніг, і міцно обійняла. Я зробила те ж саме. Мої руки міцно стисли її спину. За кілька секунд ми розімкнули обійми і поглянули одне одному в очі. Її горіли синім вогнем. Подруга зовсім не була впевнена у перемозі, але вона знала, що боротиметься до кінця. Це було мовчазне прощяння.
Дівчина відійшла, даючи дорогу Декстеру. Він посміхався. Не як люди у яких відбулося, щось хороше, ні. Як людина, яка можливо востаннє баче свого найкращого друга.
Ми міцно обійнялися. Я втонула у його великих руках.
- У нас все вийде! - підбадьорив Декстер.
Я теж посміхнулася і кивнула головою, протираючи слізку.
Останнім був Паша. Я дивилася у його блакитні очі, що були повні хвилювання. Він підступив блище, я змогла вдихнути його запах, що завжди заспокоював мене. Блондин взяв мої долоні у свої:
- Браєр, я знаю, що далі, можливо, хтось із нас може..., - мені було боляче чути ці слова. Серце неприємно заскиміло, а в залі наче закінчилося повітря.
Я не дала закінчити йому речення, а вивільнила долоні, поклала їх на його холодні щоки, піднялась на носочки і поцілувала.
Цей поцілунок не був схожим на жоден попередній. Він був коротки, ніжним, але міцним і повним почуттів. Різних почуттів.
Знехотя відхилилившись, ззаду я побачила Емелі та Декстера. Пара мило обіймалася. Паша ще раз взяв мою долоньку, легенько стиснув, і пішов. Не оглядаючись, він, разом із друзями покинув залу.
Я востаннє подивилася у вікно, натягнула на себе хутро, узяла лук, та покинула залу.
YOU ARE READING
Під забороною: Повернення
Teen FictionДрузі повертаються на свою батьківщину в надії нарешті здобути омріяний спокій. Але пригоди для них не завершилися. Батьки все ще не вважають потрібним прислухатися до думки підлітків. Доки герої розв'язують сімейні негаразди, Равен планує щось жах...
