Під забороною: Повернення

Розділ 29

***
Паша

У подавленому настрої ми повернулися назат. Все стало ще більш заплутаним. Я знову намагався запам'ятати дорогу цим супер засекреченим та заплутаним тунелем, але припинив десь на середині дороги.
- Право-ліво-ліво-вгору-ліво-право- ліво... чи там було право? Начхати! - роздратовано думав я. Головною проблемою зараз було вияснити, що відбувається у цьому світі, який схоже зійшов з розуму, як і люди, які ним правлять.
- І навіть не намагайтеся туди проникнути, я всерівно знатиму! - останнє, що промовила королева і залишила нас у знайомому коредорі.
Ми із Браєр мовчки пішли у мою кімнату. Дівчина постійно повторювала: «Тут навіть стіни мають вуха.» Тому я вирішив дочекатися доки ми залишимося на самоті.
Я запалив коротенькі білі свічки у підсвічниках, аби у кімнаті можна було хоча б щось розгледіти і всівся на ліжку. Я кілька секунд дивився на саої коліна, а тоді перевів погляд на Рай.
Браєр нервово ходила кімнатою, постійно бурмочучи щось про мати.
- А знаєш про що я думаю, - сказав я, перервавши монолог дівчини. - Коли я запитав у них про Камілу, я зробив це не просто так. Макса теж не було. Окрім того, що мені начхати на того ідіота і я був би щасливим, якби він зник, його дійсно могло там не бути. Але той факт, що вона не підходить до екрану, будучи у себе вдома, здався мені дивним.
- Що? Ні, Сніжка сказала ж що вона...
- От і воно... Сніжка сказала, що вона вдома...але вона не вдома, - вголос роздумував я, підводячи дівчину до мого припущення.
- Може ти помиляєшся? - промовила дівчина, зупинившись.
Я заперечно помахав головою.
- Це точно її кімната, я був там. І Сніжка це знає, а от Дімітрій ні.
- Тому вона його і перервала, бо знала, що ти здогадаєшся?
Я погодився, заглянувши принцесі увічі. У голові одразу зринула думка про те, що вона виглядає до біса звабливо, коли так напружено над чимось роздумує, але я швиденько відкинув її.
- Вони щось замислили, - задумливо промовив я.
Браєр задумано закусила нижню губу:
- Сподіваюся, ти маєш рацію.
Дівчина закрила обличчя долонями.
- Чому мати просто не може сказати? Це ж так полегшило б нам життя.
- Якби ти знала, за яких причин Равен нападе, що б ти робила?
- Робила б все можливе аби його зупинити.
- Навіть якщо доведеться пробратися у місто 1 знову?
- Навіть так!
- От ти і відповіла на своє запитання, - леть посміхнувшись, промовив я.
Дівчина подивилася своїми великими очима прямо у мої. У них читалася тривога перед невідомим і страх.
Я розвів руки в різні сторони, закликаючи її до себе. Щойно Браєр присіла мені на коліна, мої руки зімкнулися в обіймах. Дівчина поклала голову мені на плече і важко зітхнула.
- Я думаю нас чекає щось жахливе, - сумно промовив я, поцілувавши лоб коханої.
Брюнетка мовчала. Я чув її повільне тепле дихання. Її вії приємно лоскотали мою шию.
Я вивільнив одну руку і взяв у неї долоньку Рай.
Ми думаємо про одне і те ж. Я був перевен. Найгірше було не розуміти складність ситуації. Взагалі нічого не розуміти. Але знати, що попереду довге і тяжке випробування. Нажаль воно не закінчилося тоді на стіні. Як би не хотілося, це тільки початок. Наївно було думати, що Ревен забуде.
Чому він взагалі тримав нас? Чому не вбив одразу? Чому Есміральда не пішла на умови викупу? Попри те, що жінка була строгою до неї, я бачив, що вона любить свою дочку.
Ми пробули тут два місяці і так нічого не вияснили. Нічого.
Браєр ніжно поцілувала мій шрам на плечі. Рука мене вже майже не турбувала. Хіба що поболювали кісти на зміну погоди і коли підіймав щось важке.
- Все буде добре, - промовив я.
- Все буде добре, - луною повторила дівчина і ніжно поцілувала мене.
Віск у, колись довгих, свічках повністю розтанув. Остання із них повільно затухла, залишивши нас удвох у цілковитій темряві і тонесеньку струйку диму по собі.
Я легенько зачипив пальцями стрічечку корсету, розв'язавши шовковий бантик. Петельки помалу попускалися, аж доки стрічка зовсім не впала додолу. Її пальчики заповзли у моє волосся, легенько розбурхуючи його. Інша її долонька вирвалась із моєї і обійняла шию. У животі вилетіла стайка метеликів, дурманячи мій розум.
Я провів рукою по її тендітній ключиці і приспустив сукенку, оголивши плече. Мої пальці ніжно пестили її шкіру, а вуста облишили її м'які губи і почали цілувати гарячу шию. Дихання дівчини пришвидшилося. Її пальчики переповзли нище, рощипаючи маленькі ґудзики моєї сорочки.
Я відчува як Браєр підвелася з моїх колін. Її коштовна сукня миттю полетіла додолу. Я обійняв її голу спину і відкинувся на ліжко, тягнучи кохану за собою.
Наші спраглі вуста знову зімкнулися у довгому поцілунку.