Володар Таємниць

Розділ 8: Нова ера

*Вууууууу!*

Ревучий вітер супроводжував зливу. Трищогловий вітрильний корабель, розгойдувався на хвилях, наче з ним грав велетень.

Багряне сяйво в очах Алджера Вілсона згасло. Він виявив, що все ще залишається на палубі, і ніби нічого не змінилося.

Майже відразу скляна пляшка незвичайної форми в його долоні розбилася, і мороз всередині розтанув під дощем. За лічені секунди вже не залишилося жодних слідів, які б свідчили про існування дивовижної старовини.

Шестикутна кришталева сніжинка з'явилася на долоні Алджера. Вона швидко зникла, ніби була повністю поглинута його тілом. Алджер ледь помітно кивнув, наче про щось думав. Він мовчав цілих п'ять хвилин.

Потім чоловік розвернувся і попрямував до кают. Коли він збирався увійти, людина, що носила схожу мантію, вишиту блискавками, з'явилася зсередини.

Цей чоловік з м'яким світлим волоссям зупинився і подивився на Алджера. Він притис правий кулак до грудей і сказав:

— Хай буде з тобою Буря.

Алджер відповів тими ж словами та жестом. На його загрублому обличчі не було жодних емоцій.

Він увійшов до приміщення і попрямував до каюти капітана, розташованої на дальньому кінці коридору.

Дивно, але він не зустрів жодного моряка на своєму шляху. Було тихо, наче на цвинтарі.

За дверима капітанської каюти на підлозі лежав м'який коричневий килим. Книжкова шафа та бар зайняли протилежні стіни приміщення. Книги в жовтих обкладинках і пляшки вин темно-червоного кольору виглядали незвичайно при мерехтливому світлі свічок.

На столі крім свічок знаходилися чорнильниця, перо, чорний металевий телескоп та секстант із латуні.

За столом сидів блідий чоловік середнього віку в капітанському кашкеті з черепом. Коли Алджер підійшов до нього, він погрозливо прогарчав:

— Я не здамся!

— Я вірю, що ти зможеш це зробити, — спокійно сказав Алджер, настільки спокійно, що здавалося, ніби він коментував погоду.

— Ти... — чоловік був приголомшений, наче не очікував такої відповіді.

У цей момент Алджер злегка нахилився вперед і раптово кинувся через каюту, доки вони не стали розділені лише столом.