Володар Таємниць

Розділ 44: Доля

Спів Леонарда нагадував колискову, яка легкою луною відбивалася від дверей і спускалася вниз дерев'яними сходами.

На Клейна одразу навалилася млявість та апатія. Йому здалося, що він бачить тихе місячне сяйво та безтурботну водну гладь.

Його повіки швидко важчали, ніби він уже засинав.

Серед усіх цих невиразних відчуттів Клейн відчув дивний, якийсь безформний і водночас байдужий погляд на своїй спині. Клейну здалося, що його якимось чином затягнуло у духовний світ.

Його захлеснуло приголомшливе почуття дежавю, і Клейн несподівано прийшов до тями. Навіть гарне духовне сприйняття та навички Медитації не допомогли йому врятуватись від впливу опівнічної поеми.

Проте Клейн залишався спокійним і не видав своїх емоцій.

Незабаром Леонард перестав співати й з усмішкою повернув голову.

— Думаю подати капітану заявку на лютню Фейнапоттер. Як я можу виступати без акомпанементу?

— Хе-хе, я просто жартую. Я чую, що вони вже заснули.

Чорноволосий і зеленоокий Нічний Яструб із зовнішністю поета ступив уперед і попрямував до дверей, що відокремлювали їх від викрадачів та заручника.

Він раптом ворухнув плечем і вдарив кулаком біля дверної ручки.

*Хрусь!*

Дерево навколо замку тихо хруснуло і зламалося.

— Подібний удар вимагає точного контролю, — Леонард повернув голову й усміхнувся.

Він засунув руку в пробиту дірку і відчинив двері.

Клейн, який щойно вийшов зі ступору, був не настільки впевнений у собі. Він сунув руку в кобуру, витягнув звідти револьвер і провернув барабан, переконавшись, що будь-якої миті зможе вистрілити.

Коли двері відчинилися, він побачив людину, яка спала на столі з пістолетом біля ніг. Інший чоловік ошелешено тер очі, намагаючись підвестися.

*Бам!*

Леонард ковзнув уперед і ударом кулака позбавив викрадача свідомості.

Клейн також планував увійти, але раптом щось відчув. Він різко обернувся і глянув на сходи.

*Тук. Тук. Тук*

Знизу наближалися кроки. Незабаром стало ясно, що це людина без головного убору і в коричневому пальті, що підіймається сходами на третій поверх, одночасно притискаючи до грудей паперовий пакет із хлібом.