Володар Таємниць

Розділ 12: Знову тут

«Меліссо, можеш не тикати мене в це носом...» Промимрив Клейн. Він відчув, що голова знову починає пульсувати й боліти.

Клейн втратив безліч спогадів, на які ніяк не можна було заплющити очі. Співбесіда мала пройти через два дні, тож як йому вистачить часу, щоб надолужити все втрачене?

Крім того, він був залучений до такої паранормальної чортівні, що в нього зовсім не було настрою робити це.

Клейн дав сестрі невизначену відповідь і почав вдавати, ніби взявся за навчання.

Мелісса посунула стілець, щоб сісти поруч із ним. При світлі газової лампи вони почали працювати над своїми завданнями.

Атмосфера була напруженою. Коли була вже майже одинадцята година, брат і сестра побажали одне одному доброї ночі й пішли спати.

...

*Тук!*

*Тук! Тук!*

Стук у двері розбудив Клейна від сну.

Він визирнув у вікно, щоб побачити перші проблиски світанку.

Здивований, він повернувся і сів.

— Хто там?

«Подивіться на час! Чому Мелісса мене не розбудила?» Подумав Клейн.

— Це я, Данн Сміт, — відповів чоловік з низьким голосом за дверима.

«Данн Сміт? Щось не пригадаю...» Клейн підвівся з ліжка і, похитавши головою, попрямував до дверей.

Він відчинив їх та побачив перед собою сіроокого інспектора поліції, з яким познайомився напередодні.

Стривожений, Клейн відразу запитав:

— Щось не так?

Поліційний відповів із суворим поглядом:

— Ми знайшли кучера карети. Він засвідчив, що ви були у містера Уелча 27 числа, у день, коли померли містер Уелч і міс Ная. Крім того, містер Уелч був тим, хто оплатив ваші транспортні витрати.

Клейн був вражений. Він не відчував ні краплі страху чи провини, які можна було б очікувати після викриття брехні.

Бо він справді не брехав. Тому був здивований доказами, наданими Данном Смітом.

«Значить 27 червня Клейн справді вирушив до Уелча. Тієї ночі, коли він повернувся, він наклав на себе руки, точно так само, як це зробили Уелч і Ная!»