Володар Таємниць

Розділ 136: Спантеличений Клейн

«Не може бути... Містер Азік — перший у лінії так званих баронів Ламуд? Це ж постать, яка жила чотирнадцять чи п'ятнадцять сотень років тому! Ні, як я можу бути впевнений, що людина на портреті — перший барон Ламуд?» Клейн подивився на картину олією. Його голова гула від сум'яття, ніби він раптом зрозумів, що всі навколо перетворилися на монстрів або весь світ — лише сон богів.

Клейн підняв голову і втупився у світловолосого чоловіка середнього віку. Він простягнув руку, щоб вихопити револьвер з пахвової кобури, і сказав глибоким голосом:

— Це не антикваріат. Якщо ви чітко не поясните ситуацію, я заарештую вас за шахрайство і притягну до відповідальності!

Йому було байдуже, чи кримінальне переслідування підпадає під компетенцію поліції. Його єдиною метою було залякати людину та отримати інформацію!

Разом з тим Клейн двічі клацнув по лівому кутньому зубу, щоб активувати свій Духовний Зір. Він стежив за зміною емоційного забарвлення своєї цілі.

Блондин злякано підскочив і сказав панічним, приглушеним голосом:

— Ні, я не впевнений, чи це антикваріат. Ні, я чув, що це антикваріат, але я не дуже розбираюся в таких речах. Я справді не маю жодного уявлення. Я навіть не знаю багато слів, так, слів.

Його очі занепокоєно забігали навколо, здавалося, що він ось-ось покличе на допомогу.

І тут він побачив, як Клейн поправляє барабан револьвера і зводить гачок, ніби збирається вбити підозрюваного, який чинив опір.

Раптом він випрямився і зупинився, не сміючи озиратись.

— Звідки ви взяли цю картину? — з важким серцем запитав Клейн.

Губи блондина затремтіли, коли він відповів з улесливою усмішкою:

— Офіцере, це те, що мій дід знайшов у старовинному замку понад сорок років тому. Зовнішня стіна і кімната на другому поверсі обвалилися, відкривши деякі предмети, які раніше не могли бути знайдені. Одним з них була картина, написана олією. Ні, ні, ні, ні, не ця картина. Оригінальна картина була дуже старою і не могла зберегтися. Тож мій дідусь знайшов когось, хто намалював копію. Ну, ту, яку ви щойно бачили. Я вам не брехав. Картина олією сорокарічної давності справді може вважатися антикваріатом...

— Ви впевнені, що це портрет першого барона Ламуд? — Клейн погладив спусковий гачок і переконався, що погляд чоловіка не зрушився ні на дюйм.