Володар Таємниць

Розділ 156: Меліса, яка турбується про майбутнє

Перекладачі: із команди «Смаколики», Elein Dark із команди «Темнолісся».

«За формулу Клоуна я вже плачу другий раз... І все це тому, що я хотів отримати подвійну винагороду. Нехай так, у мене немає можливості згадати, що я вже маю формулу зілля».

— Сподіваюся, я зможу скласти іспит без проблем, — Клейн глибоко вдихнув і примусив себе усміхнутися.

Він був більш ніж задоволений рішенням Данна відправити його на чергування біля брам Чаніс. Йому не тільки бракувало професійних здібностей для стеження та розслідування, але і його навички рукопашного бою були далекі від досконалості.

З точки зору стрільби, він вважався пристойним у порівнянні зі звичайними поліційними. Проте всі його товариші по команді були Потойбічними, які мали покращені фізичні характеристики. Навіть якщо вони не всі влучні стрільці, то дуже близькі до цього.

Що ж до рукопашного бою, то Клейн був лише початківцем.

Навіть з Амулетами Дрімоти, Спокою та Сну, він усе ще вважався Потойбічним підтримки. Йому було б легко мати справу зі звичайною людиною, але він був би в небезпеці, якби зіткнувся з Потойбічним, вправним у бою.

«Доки я не перейду до 8 Послідовності, не стану вправним у битвах, заснованих на техніці, і не опаную кілька заклинань, я можу виконувати лише звичайні надприродні місії. Хм, якщо я успішно викраду силу Запечатаного Артефакту 3-0782 і зроблю Амулет Сонячного Полум'я, це буде ще краще. Для мене не буде неможливою перемога з позиції слабшого...» З надією подумав Клейн, повільно повертаючись до охоронної компанії «Блекторн».

Наступного ранку, коли він закінчив чергування і залишив ворота Чаніс, Нічні Яструби все ще не отримали жодної корисної інформації від спостереження за Юджином Гудом. Наразі їм лишалося лише покладатися на внутрішнє розслідування свого інформатора.

Повернувшись додому, Клейн спокійно поснідав і ліг у ліжко, аби поспати до полудня.

Прокинувшись, хлопець вмився і пішов на перший поверх на запах їжі, що готувалася.

— Мелісса готує обід?

Клейн подивився на Бенсона, який читав газету у вітальні.

— Так, до неї сьогодні прийшла гостя. Я хотів, щоб вона поспілкувалася з нею, поки я готував би. Але вона не довіряє моїй кулінарії і потягла дівчину за собою на кухню. Як грубо, — сказав Бенсон опустивши газету.