Володар Таємниць

Розділ 155: Термінова зустріч

Зібравшись із думками, Клейн спустився до підземелля і попрямував до брам Чаніс. Підійшовши, він постукав у двері вартової кімнати.

Роял Рейден, яка знаходилася всередині, уже зібрала свої речі. Вона одразу ж пригладила волосся і підвелася, коли побачила людину, яка наступна заступала на чергування.

Привітавши один одного кивком, Клейн раптом сказав:

— Я досяг певного успіху в розумінні свого зілля і поділився своїм досвідом із Фраєм та іншими. Можете розпитати їх про це.

Роял, яка зазвичай була небагатослівною, подивилася на Клейна з легким здивуванням. Її губи трохи затремтіли, коли вона сказала:

— Добре.

«Мадам, будемо сподіватись, що ви зможете зберігати цей незворушний спокій через деякий час... У кімнаті відпочинку вже сидить купа ошелешених людей». Клейн усміхнувся і пройшов за стіл, фамільярно діставши бляшанку, у якій Данн Сміт зберігав свою каву Фермо.

Зробивши собі філіжанку ароматної кави, Клейн сів і розслабився. Він дивився на самотній коридор і дозволяв своїм думкам вільно блукати.

«Будемо сподіватися, місія містера Азіка буде успішною і він не залишить після себе ніяких зачіпок. Ну, а якщо й залишить, то я можу просто удати, ніби не помітив їх».

«Цікаво, де запечатана Священна емблема Мутованого Сонця за воротами Чаніс? Оскільки вона не володіє ніякими живими характеристиками, їй не потрібно багато простору...»

«Якщо подумати, то я ще жодного разу не був за брамами Чаніс. Я не знаю, як вони виглядають зсередини... Щоб мати можливість зберігати дивні Запечатані Артефакти різного розміру в безпеці й вести спостереження, вони повинні бути справді особливими. Наприклад, прах Святої Селени?»

...

Багато думок промайнуло в голові Клейна, коли він раптом почув швидкі кроки. Він зосередився і спрямував погляд на двері.

Хлопак побачив, як у коридорі з'явився старий Ніл, одягнений у свою класичну чорну мантію, з капелюхом такого ж кольору в руках. Він пройшов до вартової кімнати й став навпроти, не кажучи ні слова.

— ...Містере Ніл, щось сталося? — Клейн сухо усміхнувся і зробив ковток ароматної кави.