Володар Таємниць

Розділ 128: Бідний Блазень

Пообідавши, Клейн відпочив лише пів години й поспішити до стрілецького клубу, щоб потренуватися у стрільбі з револьвера. Він не дозволяв собі розслабитися, навіть на мить.

Практикуючись день за днем і витративши більше тисячі набоїв, він нарешті почав стріляти достатньо добре, щоб заслужити базове схвалення Данна Сміта. Він став досить вправним у стрільбі по нерухомих мішенях.

Потренувавшись деякий час, він відклав револьвер і сів у громадський екіпаж до зупинки біля будинку інструктора з мистецтва бою, Гавейна. Він йшов пішки ще протягом десяти хвилин, перш ніж дійти до дверей.

Клейн переодягнувся у свій лицарський тренувальний костюм, який був залишений сушитися на сонці. Після бігу, стрибків зі скакалкою, підняття ваги, присідань та інших вправ, не кажучи вже про роботу ніг і тренування ударів, він був весь у поту і відчував себе виснаженим.

— Зроби перерву на п'ятнадцять хвилин, — світле волосся, білі скроні та глибокі зморшки на обличчі надавали Гавейну суворого і серйозного вигляду.

Він дістав кишеньковий годинник і відкрив його, щоб дізнатися час.

Відколи вони почали тренуватися, Гавейн завжди зберігав мовчання. Він розмовляв з Клейном лише тоді, коли виникала потреба змінити метод тренування або виправити одну з помилок, коли така виникала.

Важко дихаючи, Клейн не наважився відпочити, а почав повільно ходити вперед-назад. Найбезпосереднішим наслідком його бойової підготовки було те, що його шкіра сильно потемніла, набувши так званого пшеничного кольору.

Гавейн відклав кишеньковий годинник і став поруч із грубим тренувальним полем позаду свого будинку. Схрестивши руки, він дивився, як відпочиває Клейн. Спокійний, немов мармурова статуя.

— Учителю, окрім рукопашного бою, ви навчите мене користуватися прямим мечем, палашем, рапірою чи списом? — запитав Клейн.

Він був у гарному настрої, щойно засвоївши зілля Провидця.

Клейн уже бачив таку зброю, як прямий меч і рапіра, у кімнаті Гавейна, де зберігалася його колекція. Там також були нагрудники та обладунки на все тіло. Він знав, що Гавейн був вправним не лише в рукопашному бою.

Залитий сонячним сяйвом, Гавейн кинув погляд на Клейна. Він стишив голос і відповів: