Володар Таємниць

Розділ 147: Нічний відвідувач

В офісі приватного детектива.

— Сер, ваш запит виконано, — хрипким голосом промовив детектив Генрі до джентльмена навпроти, зітхнувши із полегшенням. — Це була не легка й не надто складна місія, але вона забрала багато наших ресурсів та енергії. Чесно кажучи, я трохи шкодую через це. Я шкодую, що встановив занадто низьку ціну за це завдання.

«Ні, що б ви не говорили, я не заплачу ні пенні більше!» Підкреслив Клейн у своєму серці. Він вказав на товстий стос документів на журнальному столику і запитав:

— Це звіт про розслідування?

— Так, — Генрі натиснув на звіт, який налічував щонайменше шістдесят сторінок, і зітхнув. — Це найскладніший звіт, який я коли-небудь складав...

Він не встиг закінчити речення, як побачив простягнуті Клейном чотири фунти готівкою. Його увага перемикнулась на визначення автентичності банкнот.

— Це остання частина оплати, — Клейн простяг руки, щоб взяти товстий стос паперів.

Генрі кашлянув.

— Ви дійсно джентльмен, який дотримується свого слова. Ех. Я не очікував, що для звіту знадобиться стільки паперу. Це зовсім не входило в мій бюджет.

У цей момент Клейн взяв товстий звіт про розслідування і підвівся.

Він злегка вклонився й одразу ж попрямував до дверей із тростиною в руці.

Остання фраза детектива Генрі застрягла у нього в горлі.

«Гей, як ви можете очікувати, що я заплачу за папір, використаний у звіті? Це вже має бути включено до оплати!» Клейн торкнувся п'яти фунтів і восьми солі, які в нього залишилися, й пробурмотів у серці. Він швидко вийшов на вулицю Бесік.

Оглянувши оточення, хлопець переконався, що ніхто не звертає на нього уваги, перш ніж залишити це місце. Тоді він знайшов можливість зняти маску.

Клейн не мав наміру одразу йти додому. Спочатку він планував знайти кафе і впорядкувати звіт. Він хотів знайти будинки, в яких після його ворожіння на червоний димар змінилися мешканці, і, скориставшись часом до вечері, перевірити деякі з них.

У цьому районі було багато кафе, але жодне з них не відповідало критеріям Клейна. Відтоді, як пар і машини стали символом сучасності, дедалі більше кафе спрощували свій інтер'єр і ставали чимось на кшталт дешевих ресторанів. Вони пропонували заклопотаним робітникам прохолодні напої, каву, хліб і страви на зразок горохового та баранячого рагу. Таким робом, респектабельні леді та джентльмени більше не ходили до кафе, щоб обговорити якісь справи. Вони більше не вважали ці дії символом свого статусу. Замість цього почали з'являтися різноманітні клуби, які замінили кафе як місце для спілкування.