Володар Таємниць

Розділ 9: Записник

Після півгодинного відпочинку Чжоу Мінжуй, який нарешті змирився з тим фактом, що відтепер його звати Клейн, прийшов до тями. Він виявив, що на тильній стороні його долоні тепер були чорні крапки, які, здавалося, утворювали квадрат.

Ці чотири чорні цятки швидко зблідли й зникли, але Клейн знав, що вони лише сховалися в його тілі, чекаючи на пробудження.

— Чотири крапки утворюють квадрат, чи вони відповідають чотирьом продуктам у чотирьох кутах кімнати? Чи означає це, що в майбутньому мені не доведеться готувати харчі і я зможу негайно виконати ритуал і співи? — зробив припущення Клейн.

Це могло бути добрим знаком, але могло бути й зловісною ознакою. Все незрозуміле завжди викликало страх і побоювання.

Той факт, що звичайна китайська ворожба із Землі могла викликати тут такий ефект, як дивне переміщення в таємничий і страшний світ снів, де таємничий шепіт ледь не звів його з розуму під час проведення ритуалу, де все було заповнене сірим туманом, світ, про який він зовсім нічого не знав. Все це змусило Клейна відчути холод, хоч зараз була середина спекотного липневого дня.

«Найдавніше і найсильніше почуття людини — страх, а найдавнішим і найсильнішим є страх невідомого». Цю приказку він згадав, бо гостро переживав страх перед невідомим.

У ньому було безпрецедентне та непереборне бажання увійти в контакт із містичними силами, дізнатися більше та дослідити невідоме. Але на противагу цьому стояв його менталітет, через який він готовий був немов страус сховати голову в пісок і прикинутися, ніби нічого не сталося.

Яскраве сонячне світло проникало через вікно і падало на письмовий стіл, наче золоті крупинки. Клейн дивився на це, відчуваючи, що увійшов у контакт із теплом та надією.

Він трохи розслабився і його захлеснуло сильне почуття втоми.

Його повіки були важкими наче свинець, вони постійно закривалися. Мабуть, це був результат безсонної ночі та виснажливої зустрічі.

Клейн похитав головою і підвівся, спираючись на стіл. Він упав на ліжко, зовсім не звертаючи уваги на житній хліб, що лежав у чотирьох кутках кімнати, і миттю заснув.

*Гроа! Гроа!*

Клейн прокинувся, відчуваючи голод. Коли він розплющив очі, то відчув себе оновленим.