Володар Таємниць

Розділ 50: Метод старого Ніла

Пів на сьому, вечір за обіднім столом сім'ї Моретті.

— Клейн, чому звичайний консультант має так рано йти на роботу? І чи не будуть непередбачені ситуації в охоронній компанії небезпечнішими за просту роботу? — Бенсон наколов на виделку картоплю із блюда з тушкованою яловичиною і порушив це питання.

Клейн обережно виплюнув кістки з жаркого і дав готову відповідь.

— Якийсь архів потрібно було негайно доставити до Баклунду. Я повинен був бути присутнім під час передачі й переконатися, що нічого не пропало. Як ви можете здогадатися, група виродків, які тільки й уміють, що розмахувати кулаками, не знає Фейсак.

Почувши його відповідь, Бенсон, який щойно прожував шматок яловичини, зітхнув.

— Так, без знань зараз нікуди.

Скориставшись можливістю, Клейн дістав п'ятифунтову банкноту і простяг її Бенсону.

— Це премія, яку я одержав за сьогодні. Час і тобі придбати пристойний одяг.

— П'ять фунтів? — в унісон сказали Бенсон та Мелісса.

Бенсон узяв купюру і кілька разів подивився на неї. З трепетом і сумнівом у голосі він сказав:

— Твоя охоронна компанія настільки щедра...

Зарплата Бенсона становила один фунт і десять солі, що означало лише шість фунтів кожні чотири тижні. Та він за цілий місяць заробляв лише на фунт більше за премію Клейна!

І з подібною зарплатою він зумів підтримувати своїх брата та сестру, надавши гідне місце для проживання та дозволяючи їсти м'ясо двічі-тричі на тиждень. Щороку вони могли навіть купувати кілька нових речей!

— Ти в мені сумнівався? — Клейн навмисно відповів із запитанням.

Бенсон усміхнувся:

— Я маю сумнів, що ти настільки сміливий, щоб пограбувати банк.

— Ти не та людина, яка вміє брехати, — серйозно відповіла Мелісса, опустивши на стіл виделку та ніж.

«Я-я тепер той, хто звик брехати...» Клейну відразу стало соромно.

Хоча брехня Клейна і була результатом обставин, те, що він не відповідає очікуванням сестри, дуже його засмутило.

— Завдання було досить важливим та терміновим. А я грав у ньому вирішальну роль... Через це мені й заплатили п'ять фунтів, — пояснив Клейн.