Володар Таємниць

Розділ 151: Прохання Клейна

Стрекотіння комах і ухання сов відлунювали стежкою, що вела назад до маленького містечка. Азік подивився вперед і сказав після кількох секунд мовчання:

— Хоча я не зовсім впевнений, що зі мною сталося, я маю приблизне уявлення.

— Можливо, можливо, я хтось, хто прожив дуже, дуже довго.

«Містере Азік, ви повинні серйозно подумати, чи підпадаєте ви під визначення "хтось"...» Подумав про себе Клейн, але не наважився сказати це вголос.

— Ця пустеля, ця нічна темрява завжди роблять людину слабшою...

— Я, певно, заплатив якусь ціну за таке довге життя. Я живу з кінця Четвертої Епохи, немов дух блукаю по континенту... — голос Азіка став нижчим, ніби він намагався придушити свої емоції. — Я не пам'ятаю минулого. Я забув людей і речі, які присягнувся пам'ятати...

Клейн задумливо тицьнув у бур'яни перед собою і промовив:

— Містере Азік, у мене є припущення щодо вашої ситуації.

— Яке припущення? — Азік подивився вбік.

— Я думаю, що у вашої втрати пам'яті є циклічність. Можливо, ви «помираєте» раз на кілька десятиліть, і ваші спогади про пережиті події зникають. Потім, через деякий час, ви прокидаєтеся з темряви дрімоти й починаєте новий етап життя. Таким робом, ми можемо пояснити, чому ви бачите такі різноманітні сни. Це події, з якими ви стикалися протягом кількох життів, — описав своє припущення Клейн.

Азік сповільнив крок, наче темрява потягнула його за рукав. Він подивився вперед каламутним поглядом, а через деякий час сказав:

— Це збігається зі спогадами, які я щойно пробудив.

«Спогадами, які ви щойно пробудили?» У Клейна з'явилася ідея, і він одразу ж сказав:

— Містере Азік, можливо, вам не доведеться покидати Тінген, аби віднайти своє втрачене минуле. Ваші спогади самі поступово до вас повернуться!

— Чому? — Азік здивовано повернув голову.

Клейн усміхнувся і сказав:

— Ваша пам'ять не повністю втрачена. Частина щойно пробуджених спогадів є доказом цього.

— Крім того, ви пам'ятаєте той момент, коли ви прокинулися в Баклунді й виявили, що забули своє минуле?