Володар Таємниць

Розділ 45: Повернення

«Записник родини Антигон знаходиться у квартирі навпроти викрадачів!»

Хоча це був лише випадковий здогад, Клейн вважав, що інтуїція його не підведе.

Він негайно схопився з ліжка і швидко скинув свій старий одяг, який зазвичай використовував для сну. Замість нього Клейн накинув білу сорочку і поквапився застебнути ґудзики.

«Один, два, три...» Він раптом зрозумів, що йому не вистачає ґудзиків. Ліва та права сторони, схоже, не зійшлися.

Придивившись уважніше, Клейн зрозумів, що помилився, коли застебнув перший ґудзик. Через це сорочка виявилася перекошеною.

Він безпорадно похитав головою, потім глибоко вдихнув і повільно видихнув, використовуючи деякі з технік Медитації, щоб відновити спокій.

Вдягнувши білу сорочку і чорні штани, він витяг револьвер, який ховав під подушкою, і сховав його в кобуру.

Не маючи часу зав'язувати краватку, він накинув костюм і з циліндром та палицею в руках рвонув до дверей. Надягши капелюх, Клейн обережно повернув ручку і вийшов у коридор.

Він обережно зачинив за собою дерев'яні двері власної спальні й прокрався вниз, мов злодій. Клейн скористався пір'яною ручкою та папером у вітальні, щоб залишити записку про те, що забув сказати, що сьогодні має прийти на роботу раніше.

За дверима будинку Клейн відчув подих прохолодного ранкового вітерця, який допоміг йому заспокоїтися.

Вулиця перед ним була темна, тиха і безлюдна. Лише газові лампи освітлювали пустельні тротуари.

Клейн дістав свій кишеньковий годинник. Було всього шість годин ранку і багряне місячне сяйво ще освітлювало вулиці. Проте над горизонтом уже виднілися перші промені сонця.

Він якраз збирався знайти приватного візника, коли побачив двокінний чотириколісний екіпаж, що наближався до нього.

«Громадський транспорт ходить так рано?» — спантеличено подумав Клейн, роблячи крок уперед і починаючи махати рукою.

— Доброго ранку, сер, — кучер уміло осадив коней.

Кондуктор поруч із ним, позіхаючи, підніс руку до рота.

— На вулицю Заутленд, — Клейн витяг з кишені два пенні та чотири пів пенні.

— Чотири пенні, — відразу відповів кондуктор.