Володар Таємниць

Розділ 67: Відповідь

Багряний місяць високо в небі мовчки висів у темряві. Він освітлював Тінген, місто університетів, яке поступово занурювалося у тишу.

Клейн завмер перед своїм столом і дивився на спорожнілу вулицю Нарцисів. Почувся стукіт копит — це десь вдалині пролітали кінні екіпажі.

Він узяв у руки срібний кишеньковий годинник із візерунком виноградного листя і відкрив його. Кинувши погляд на час, Клейн засмикнув штори, змусивши жовтуваті вогні газової лампи відбитися назад у спальню.

Клейн обернувся, замкнув свою кімнату та перекрив газовий кран.

Спальня одразу поринула у темряву. Тільки проміння багряного світла проникало крізь штори. Вийшла ідеальна атмосфера для багатьох нічних народних казок.

Клейн витяг срібний ніж, на який спеціально подавав заявку. Він уявив собі сферичне світло й увійшов у стан Медитації.

Зосередивши свій розум відповідно до своєї попередньої практики, Клейн дозволив духовності викинутися з кінчика леза. Потім круговим рухом ножа сформував навколо себе стіну, тим самим ізолюючи всю спальню.

Він робив це, щоб жодні його дії не розбудили Бенсона та Меліссу.

Після цього Клейн відклав ніж і зробив чотири кроки проти годинникової стрілки. Кожен його крок супроводжувався заклинанням із Землі.

Почулося незмінне ревіння і шепіт. Відчувши ту саму одержимість і біль, він зробив усе можливе, щоб стриматися і витерпів найвиснажливішу і найнебезпечнішу частину ритуалу у своєму стані Медитації.

Сірувато-білий туман, як і завжди, був нескінченний. У ньому тут і там тьмяно мерехтіли темно-червоні зірки. Височенний божественний палац стояв так само прямо, як мертвий велетень. Здавалося, нічого не змінилося. Тиша й старовина, що накопичувалися тисячоліттями, охопили його.

«Ні, зміни є!» — мовчки пробурмотів Клейн. Його погляд зупинився на темно-червоній зірці неподалік.

Це була зірка, яка символізує Справедливість!

Червоне сяєво в центрі зірки злегка пульсувало. Воно робила це не часто, але безупинно.

Клейн обережно розширив свою духовність до цієї зірки.

У той момент, коли вони зіткнулися один з одним, він відчув гомін у голові. Клейн побачив розмиту та спотворену сцену і почув ілюзорний, але доладний звук молитов: