Володар Таємниць

Розділ 113: Прохання

«Містер Азік може бачити, що я Потойбічний? Його здібності справді дивовижні...» Клейн на мить завмер, перш ніж дати чесну відповідь.

— Так.

Він трохи подумав і додав:

— Через інцидент, що стався з Уелчем і Наєю.

— Я так і думав... — Азік зітхнув.

— Серед групи поліційних, які приходили розпитувати мене і Коена, було двоє людей з надзвичайними здібностями.

«Ймовірно, це були капітан і Леонард. Вони займалися справою Уелча...» Клейн злегка кивнув, не перериваючи Азіка.

Азік підняв тростину і сказав:

— Ви повинні були увійти в їхнє коло. Я сподіваюся, що ви зможете допомогти мені в пошуках зачіпок щодо мого походження. Але вам не потрібно робити це спеціально. Просто повідомте мене, якщо знайдете щось.

Сказавши це, Азік гірко усміхнувся.

— Я не знаю жодної іншої людини з надзвичайними здібностями... Ви навіть не уявляєте, які емоції переживає людина без минулого. Ти наче човен, що пливе у величезному океані. Найстрашніше не те, що ти потрапиш у шторм, а те, що ти не зможеш знайти гавань. Нездатність знайти шлях до берега. Все, що ти можеш робити, — це терпіти катастрофу за катастрофою, без кінця і краю, ніколи не відчуваючи спокою і безпеки.

«Ні, містере Азік, я знаю, що ви відчуваєте, бо сам перебуваю в подібному становищі. На щастя для мене, я маю фрагменти пам'яті оригінального Клейна, а також Меліссу і Бенсона...» Клейн мовчки відповів, перш ніж запитати:

— Містере Азік, чому ви не приєдналися до подібної групи, якщо володієте такими магічними здібностями, а натомість самі шукаєте підказки?

Азік подивився в очі Клейна і випустив самопринизливу усмішку.

— Бо я боюся. Боюся смерті.

Він зітхнув і продовжив:

— Я звик до такого життя, і воно мені подобається. У мене не вистачає сміливості, щоб ризикнути, тому я можу покластися лише на вас.

Клейн більше нічого не сказав. Він пообіцяв:

— Я приділю особливу увагу, якщо натраплю на якісь зачіпки.

— Гаразд, нам треба повертатися в кабінет. Пообідаймо з Коеном, коли він закінчить роботу. Ви пам'ятаєте? В університеті є непоганий ресторан «Східний Балам». Хех, я пригощаю, — Азік підняв тростину і вказав у напрямку університету.