Володар Таємниць

Розділ 110: Підтвердження

Подумавши трохи, Клейн вирішив повернутися додому, щоб дещо перевірити.

Він вважав, що якщо дії Ляльки нещастя були не навмисно спрямовані на те, щоб показала йому зображення на папері, то капітан й інші обов'язково знайдуть сліди під час подальших розслідувань. І неважливо, повідомить він про це чи ні.

А ось в іншому випадку це варто було б ретельних роздумів.

Це те, що Клейн хотів підтвердити.

Він сів у громадський екіпаж і поїхав на вулицю Нарцисів. Коли він повернувся додому, Бенсон і Мелісса ще не прокинулися, оскільки була неділя. У вітальні було темно і тихо.

Клейн закип'ятив воду, кинув туди кілька чайних листочків і випив чай з пшеничним хлібом. Потім взяв пальто, капелюх з тростиною і пішов до сходів.

Він свідомо притишив свої кроки, щоб не створювати шуму.

Піднявшись на другий поверх, хлопець побачив, як двері ванної кімнати раптово відчинилися, і з неї вийшла Мелісса, одягнена в стару сукню, із сонним виглядом.

— Ти повернувся... — Мелісса сонно терла очі.

Клейн прикрив рота і позіхнув.

— Так, мені потрібен хороший сон. Не буди мене до обіду.

Мелісса коротко кивнула, коли раптом дещо згадала.

— Ми з Бенсоном збираємося вранці піти до собору Святої Селени помолитися і відвідати месу. Обід може бути трохи пізнім.

Як не дуже побожні віряни Богині Вічної Ночі, вони з Бенсоном ходили до церкви раз на два тижні, тоді як Клейн, який був Нічним Яструбом, не заходив до церкви відтоді, як востаннє за ним стежив член Таємного Ордену.

«Ні, я щодня буваю в соборі, просто у підземній частині...» Підсвідомо виправдовував себе Клейн.

Зараз він найбільше боявся, що Богиня покине його як лжевірянина. Якби його ритуальна магія не спрацювала у вирішальний момент, у нього виникли б великі проблеми.

«Але, якщо взяти до уваги старого Ніла, то Богиня досить поблажлива до Нічних Яструбів. Хм... Точно!» Заспокоїв себе Клейн.

З такими розсіяними думками він подивився на Меліссу, кивнув і усміхнувся.

— Без проблем. Тоді я зможу поспати довше.