Частина 18.2. Подарунок чорної лисиці

149 34 0
                                        

Ал шокованим поглядом обводив велику темну галявину, на якій опинився. Десь угорі, в небі, що світлішало, тривав бій, а його, немов маленького кошеня, викинули в безпечне місце!

Поруч до тями приходила Анніс. Незважаючи на те, що вона вміла ширяти на мечі, всі її духовні сили зараз виявилися на межі, і вона не могла злетіти, щоб повернутися до битви. Їй залишалося лише безсило дивитися в небо!

Пройшло небагато часу, і небо осяяв спалах, а поруч з учнями впав безсмертний меч учителя Шена. Ал кинувся до нього. У серці його розлився болісний страх.

Наступний спалах пронизав простір, і учні побачили майстра Муана, який швидко спускався на мечі. Він тримав на руках якусь чорну волохату істоту.

Зістрибнувши на землю з Шеном на руках, Муан акуратно опустив його на темний мох і почав ділитися духовною енергією. Віддати він міг зовсім небагато, інакше й сам одразу ж звалився б поруч, добре, що і цього вистачило, щоб мертвенний колір обличчя Шена потеплішав хоча б на один тон.

— Учителю Шен! — вигукнула Анніс.

Опустившись біля нього на коліна, дівчина почала швидко знімати з нього залишки чорного волосся Оне, яким той все ще був обплутаний. Муан, здавшись, відпустив руку Шена і знесилено сів поруч на мох. Його не залишала думка, що це дивно: він сам втратив куди більше духовних сил ще під час зустрічі з Багаторуким, але Шен якимось чином примудрився вичерпати всі свої сили, хоча вони весь цей час були разом і у Муана сили ще залишалися. Звичайно, він пару разів баламутив ходу своїми витівками, але тоді духовні сили майже не використовував...

Подивившись на дівчину, що схилилася над старійшиною Шеном, Муан помітив талісман, що прилип до її лопатки. Знявши його і покрутивши в руках, він зрозумів, що це талісман передачі духовної енергії. Чомусь це відкриття привело його в ще більше сум'яття. Так, господар Проклятого піку поводився дивно останнім часом, але повірити, що він на шкоду собі ділився духовними силами з учнями...

Муан перевів погляд на обличчя Шена, в якому, здавалося, не було й кровинки.

«І все-таки факт залишається фактом: він справді це робив», — закінчив думку Муан. Здається, в цій людині залишилося більше честі, ніж він думав.

Брови Шена здригнулися: він приходив до тями.

[Вітаємо! — насамперед почув він далекий, немов з колодязя, вигук Системи. — Відкрито нову локацію — «Поляна тисячі духів»!]

Геройський шлях уславленого лиходія (том 1-8)Место, где живут истории. Откройте их для себя