Геройський шлях уславленого лиходія (том 1-8)

Частина 182 - 183. Зустрічі ведуть до розставання

Муан хотів відповісти, що це буде зайвим, але скоса глянув на глечик і зрозумів, що така відповідь прозвучить занадто грубо. До того ж це було вперше, коли Лев пропонував випити саме йому, а не за компанію з кимось.

Він ввічливо прийняв глечик із рук старійшини і зробив один великий ковток.

Вони ще якийсь час посиділи, мовчки передаючи глек один одному, а потім їхня мовчазна усамітнення порушила Сун Ло. Дівчина присіла поряд і простягла Муану наповнену каламутною рідиною піалу. Старійшина піку Слави прийняв її і подивився на Сун Ло, чекаючи на пояснення.

— Це універсальна протиотрута, — пояснила вона. — Воно, звісно, ​​не могло б урятувати від отрути в тумані інших, але може допомогти пану Шену якнайшвидше заповнити сили. — Вона затримала погляд на сплячому заклинателі, з цікавістю розглядаючи витончені риси його обличчя і ковзаючи поглядом по зібраному в косу волоссю.

— Дякую, — спостерігаючи за її поглядом, скупо промовив Муан.

Дівчина стрепенулась, її щік торкнувся м'який рум'янець, вона опустила голову в поклоні та відійшла. Лев та Муан проводили її поглядами. Старійшина піку Синіх зірок перевів погляд на піалу в руках Муана.

— Ні, — солідарно вимовили вони і з легким подивом витріщилися один на одного.

— Хто знає, що насправді має розум, — пояснив Лев.

— Звичайно, отруїти Шена їй не вдалося б, але експериментувати не варто, — відповів Муан.

Висновками одне одного вони залишилися задоволені. Муан непомітно вилив вміст піали на землю.

Незабаром Лев влаштувався поряд, привалившись спиною до стіни, і старійшина піку Слави нарешті зміг заглибитися в читання. У щоденнику було багато замальовок певних місць чи артефактів, інколи сторінки займали повністю перемальовані фрески з поясненнями, але все це Муану було цікаво. Конкретних вказівок, як досягти того чи іншого місця він знайти не зміг, але в якийсь момент натрапив на складений удвічі аркуш, що за кольором відрізняється від інших сторінок у блокноті. Муан відклав убік блокнот і розгорнув аркуш.

На ньому було зображено жіночий портрет. Гай не одразу впізнав її, у його спогадах вона завжди посміхалася, а очі її сяяли теплом. Художник зобразив її спокійною та величною, наче безсмертна, що зійшла у світ людей.