Геройський шлях уславленого лиходія (том 1-8)

Частина 95. Алкогольне чаювання для невдачливого заклинача

Частина панського будинку вже догоріла, решта згодом була загашена. Задушливий дим, змішавшись із звичним ароматом сірки, витав у повітрі, і всі сховалися від нього у флігелі. Риту уплітала цукерки, що залишилися, а Муан зажадав у Шена, що повернувся, віддати йому мішечок із запечатаним Катсші. Шен, який чудово знав, що насправді в нього не вселявся ніякий дух кота, знизав плечима та виконав його прохання.

Після цього пішов знову перевірити, як там головний герой. За логікою речей, Шену не слід було так вже переживати на його рахунок, але сприймати Ала як дратівливо-удачливий набір даних він уже не міг, тому продовжував турбуватися про хлопчика. Зрештою його учня поранили. І нехай Шен і не був добрим учителем, але все ж відчував за Ала певну відповідальність, вже навіть без впливу Системи та її завдань.

Головний герой все ще спав. Золотисте волосся прилипло до вологого від поту чола. Шен приклав до нього долоню і відчув жар.

- Ал, тримайся, - тихо промовив учитель. - Не лякай мене. Скоро приїде старійшина Заг і допоможе тобі.

З цими словами він передав Алу трохи своєї духовної енергії, поправив ковдру, зітхнув та вийшов до сусідньої кімнати.

Старійшина Заг прилетів до села до загального полегшення разом із десятьма найкращими учнями і двома старшими викладачами-лікарями. Шен і Муан зустріли старійшину чи не як свого улюбленого втраченого дядечка, хіба що стрималися від обіймів.

- Я прилетів сюди виключно через науковий інтерес, - не звик до такого привітного прийому з боку старійшини піку Чорного лотоса, та й старійшини піку Слави теж, чого вже тут, відпиркувався Заг. – Показуйте хворих, розказуйте.

Шен розгублено усвідомив, що всі хворі начебто померли.

Почувши ці звістки, старійшина Заг стомлено потер перенісся.

— Старійшине Шен, ви знаєте, що я почув від вашої метушні учениці? Що тут люди мруть, наче мухи, незабаром хвороба може перекинутися на найближче місто і ще демони його знає, як швидко дійти до столиці... Я летів без сну... Моїм учням довелося використати цінні артефакти, щоб витримати такий шлях... І тепер ви кажете мені , що хворі померли І все?!

Шен розгублено подумав, що якщо вивертати подібним чином, це звучить досить безглуздо.